БЕЗЛИ́ЧНИЙ

БЕЗЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал. Безсоромний, безстидний. [Матрона (соромливо закриваючись):] Матрона варвара цілує! Ганьба! ..[Патрицій:] А чоловік стоїть і — хоч би слово! Безлична секта… (Леся Українка, 11, 1951, 539); Нагнічений і злобний погляд ще раз прошив водяві, безличні очі (Яків Качура, II, 1958, 330).

Значення слова – БЕЗЛИ́ЧНИЙ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – БЕЗЛИ́ЧНИЙ Том 1 — Стор. 133. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «БЕЗЛИ́ЧНИЙ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).