1.    
  2.     БЕЗУМОВНО

БЕЗУМОВНО

БЕЗУМОВНО.

1. Присл. до безумовний. Щось безумовно порочне й хворобливе було в усіх отих гримасах, позах майже всіх постатей.. на картинах (Андрій Головко, II, 1957, 411);

//  у знач. присудк. сл. — Може, й справді я тенденційно зараз міркую.. — Безумовно (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 350).

2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певності в чому-небудь. В дорозі він, Пронька Сокіл, безумовно, буде дуже корисний Павликові (Олесь Донченко, VI, 1957, 14).

Як правильно писати та вживати слово – БЕЗУМОВНО – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – БЕЗУМОВНО Том 1 — Стор. 151. – словник української мови

Українська мова словник слово «БЕЗУМОВНО» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

БЕЗУМОВНО

18.10.2018

Написати коментар