1.    
  2.     БЛАГОЧЕ́СТЯ

БЛАГОЧЕ́СТЯ

БЛАГОЧЕ́СТЯ, я, сер., книжн., заст.

1. Додержання приписів релігії; побожність, набожність. — Ще тільки й зосталось благочестя, що поміж купецтвом, — почав отець Ісакій (Нечуй-Левицький, III, 1956, 376); Зовні єпископ — втілення благочестя. Він ні кроку не зробить, щоб не процитувати щось з євангельського тексту (Українська література, 9 клас, 1957, 269).

2. Православна віра, православ’я. От у Тройці благочестя, а у нас унія (Словник Грінченка).

Як правильно писати та вживати слово – БЛАГОЧЕ́СТЯ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – БЛАГОЧЕ́СТЯ Том 1 — Стор. 195. – словник української мови

Українська мова словник слово «БЛАГОЧЕ́СТЯ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

БЛАГОЧЕ́СТЯ

17.09.2018

Написати коментар