БОЯГУ́ЗЛИВИЙ

БОЯГУ́ЗЛИВИЙ, а, е.

1. Який легко піддається почуттю страху; боязкий, лякливий. — Йолопи! — гарикнув Купа на боягузливих гайдуків (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 279).

2. Який виражає почуття страху; пройнятий страхом. Відбігши вбік, спекулянт позирав на Гришу з боягузливою злістю (Вітчизна, 1, 1947, 75); Ганя вловила в його погляді щось боягузливе і зрозуміла, що це був жалюгідний страх перед хвилиною, коли він мав подивитися їй просто в вічі (Семен Журахович, Опов., 1956, 126).

Як правильно писати та вживати слово – БОЯГУ́ЗЛИВИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – БОЯГУ́ЗЛИВИЙ Том 1 — Стор. 224. – словник української мови

Українська мова словник слово «БОЯГУ́ЗЛИВИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).