1.    
  2.     БУРУВАТИ

БУРУВАТИ

БУРУВАТИ, ус, недок., рідко. Шумно клекотати; бурлити. Де по весні вода бурус, там буде яма (Словник Грінченка); * Образно. Крик перекидався з вулиці на вулицю, і за якийсь час бурувало вже все містечко (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 165); Все навкруги бурувало життям і щастям (Олесь Гончар, III, 1959, 73).

Як правильно писати та вживати слово – БУРУВАТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – БУРУВАТИ Том 1 — Стор. 261. – словник української мови

Українська мова словник слово «БУРУВАТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

БУРУВАТИ

27.10.2018

Написати коментар