1.    
  2.     ЧАСТУВАТИ

ЧАСТУВАТИ

ЧАСТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. також без додатка. Щиро і радо запрошувати кого-небудь поїсти, випити, закурити і т. ін. Посадовила її стара за стіл. І плаче, і радіє, і розпитує, і частує: — Може, тобі того з’їсти? може, того спити? (Марко Вовчок, I, 1955, 103); Господар був гомінкий, веселий, частував і припрохував залюбки (Борис Грінченко, II, 1963, 315); Мірошник, здоровий, чорновусий та повновидий чоловік, наливав в чарку горілку і частував Одарку, Ярину й Олену (Нечуй-Левицький, II, 1956, 54); — Беріть усі, — звернувся Бульба в бік запорожців, — що в кого є: ковші, черпаки або чарки. Я частую вас, пани-браття (Олександр Довженко, I, 1958, 257).

2. чим. Пригощати кого-небудь якоюсь стравою, закускою, напоєм і т. ін. Стара Очкуриха.. прийняла дорогих гостей, вареною частувала, пирогами годувала, ще й сороківку дала колядницям (Панас Мирний, III, 1954, 42); Колгоспний пасічник нас медом частував (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 11); Вони метушилися, весело сміялись, частували її цукерками, тістечками (Василь Козаченко, Листи.., 1967, 202); Хоч нічим гостей частувати, Та є товариство, тепло (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 239);  * Образно. Вночі ти йшов, і град тебе хльостав, І сніг, і злива гойно частували (Леонід Первомайський, I, 1958, 131); Нас хмелем юності частує Весна бентежна щоразу (Терень Масенко, Побратими, 1950, 34);

//  перен., розм. Розважати чим-небудь когось або завдавати кому-небудь якихось неприємностей. [Кассандра:] Ми всі загинем, та не царюючи. [Деїфоб:] Дай спокій, сестро, і не частуй мене пророкуванням (Леся Українка, II, 1951, 279); Кілька вечорів частував мене Олександр Іванович спогадами й піснями (Літературна Україна, 25.VI 1968, 2).

3. чим і без додатка, перен., розм. Бити кого-, що-небудь, розбивати які-небудь предмети і т. ін. Мелашка частувала миски рогачем на миснику (Нечуй-Левицький, II, 1956, 362); — Ти начепи йому на шию срібний дзвоник — .. Цяцькований Осел придбав нову біду: Де не повернеться — усе не до ладу, Чи шкоду втне — не подарують, Почують, що дзвенить — палюкою [палюгою] частують (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 137); Стоячи на возі на колінах, Шарапа частував тварину і за кожним разом натягав віжки, щоб не дати коневі розігнатись (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 82); Іванка вже не раз частували стусанами під боки, та він не ображався і не лаявся (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 20); — Їдете, чортові сини, — сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж.. — Скажіть же Леніну, щоб не забував нашу бідну Україну. Чуєте? А я вже буду тут частувати ворога без вас… (Олександр Довженко, I, 1958, 132).

Як правильно писати та вживати слово – ЧАСТУВАТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЧАСТУВАТИ Том 11 — Стор. 281. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЧАСТУВАТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЧАСТУВАТИ

12.06.2017

Написати коментар