1.    
  2.     ЧЕРЕВА́ТИЙ

ЧЕРЕВА́ТИЙ

ЧЕРЕВА́ТИЙ, а, е, розм.

1. Який має велике черево (у 1 знач.). Наче уві сні з’явився Іннин батько — череватий, з дзеркально відшліфованою лисиною (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 193); На Проході у канавах блищала вода.. Ліниво помахували хвостиками схожі на океанських китів череваті пуголовки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 427).

2. перен. Який має дуже випуклі, круглясті боки; широкий і присадкуватий в основі (про предмети). Хата осунулась.., черевата піч потріскалась, — диміла, куріла (Панас Мирний, I, 1949, 140); Перед однією коморою стояла бричка.. зелена, черевата (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 3); Суліман метнувся, налив з череватої пляшки якоїсь червонавої рідини (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 364).

3. тільки ж. р., без додатка і ким, розм. Вагітна. На котру з молодиць не глянь, — коли не з дитиною біля пазухи, то — черевата (Андрій Головко, Мати, 1934, 248).

Як правильно писати та вживати слово – ЧЕРЕВА́ТИЙ

Джерело – словник СУМ – ЧЕРЕВА́ТИЙ Том 11 — Стор. 302.

Тлумачення та значення слова «ЧЕРЕВА́ТИЙ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ЧЕРЕВА́ТИЙ

30.11.2016

Написати коментар