ЧІЛЬЦЕ́

ЧІЛЬЦЕ́, я, сер.

1. Зменш.-пестл. до чоло 1.

2. Весільний головний убір дівчини. У фонді [музею] є численна збірка весільних вінків з Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Чернівецької, Волинської та Київської областей. Особливо привабливі весільні металеві чільця гуцульської «княгині» (Народна творчість та етнографія, I, 1970, 34).

Як правильно писати та вживати слово – ЧІЛЬЦЕ́

Джерело – словник СУМ – ЧІЛЬЦЕ́ Том 11 — Стор. 340.

Значення та приклади вживання слова «ЧІЛЬЦЕ́» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).