1.    
  2.     ЧЛЕН

ЧЛЕН

ЧЛЕН, а, чол.

1. Частина тіла людини або тварини (перев. про кінцівки). Він уявляв собі, що станеться з ним, коли він буде мертвий .. Кров у жилах густа і холодна, як драглі, члени витягнені, дерев’яні і не згинаються (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409); В усім тілі чулася якась розламаність, члени були важкі. Лягти б і лежати непорушно (Гнат Хоткевич, II, 1966, 165);

//  Чоловічий статевий орган.

2. спец. Одна із складових частин якого-небудь цілого. Комети є членами сонячної системи, більшість їх обертається навколо Сонця по дуже витягнутих еліпсах (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956, 90); Числа, що становлять геометричну прогресію, називаються її членами (Кисельов, Алгебра, II, 1957, 94); Члени пропорції; Члени судження.

Другорядні члени речення див. другорядний; Однорідні члени речення див. однорідний; Член речення — складова частина речення, виражена перев. окремим повнозначним словом, яке в структурі речення має певну синтаксичну функцію. Відмінок виконує синтаксичну функцію і є основною ознакою, що характеризує з формального боку іменник як член речення (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 306).

3. Особа, яка входить до складу певної групи людей, до якої-небудь організації, товариства, об’єднання і т. ін. Всі члени дому Чингіс-хана діставали окремі володіння (Історія СРСР, I, 1956, 74); Прийшов член земської управи (Панас Мирний, III, 1954, 141); Знову мовчанка і знову постріли — по двадцяти одному з кожного боку. Це вітали членів уряду: крейсер — комісара, а канонерка — міністра (Юрій Яновський, II, 1958, 109); Музика ллється, а члени батьківського комітету вже припрошують людей до столу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 135); Ректор, поговоривши із членами приймальної комісії, відкинувся на спинку стільця і якусь хвилю дивився на Уласа уважним вивчаючим поглядом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 62); — На порядку денному одне питання. Прийом до кандидатів у члени партії Платона Гайворона і Максима Мазура (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 173); Того ж таки дня, ввечері, відбулися збори членів колгоспу (Олесь Донченко, II, 1956, 62);

//  Учасник чого-небудь. Член експедиції.

 Дійсний член див. дійсний; Член-кореспондент — звання, що надається вченому, обраному до складу академії наук, який не користується всіма правами дійсного члена. [Дубина:] Що таке наука, молодий чоловіче, мені трохи відомо як членові-кореспондентові Академії наук (Захар Мороз, П’єси, 1959, 170).

Як правильно писати та вживати слово – ЧЛЕН – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЧЛЕН Том 11 — Стор. 344. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЧЛЕН» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЧЛЕН

09.09.2018

Написати коментар