1.    
  2.     ЧУДОТВО́РЕЦЬ

ЧУДОТВО́РЕЦЬ

ЧУДОТВО́РЕЦЬ, рця, чол.

1. рел. Той, хто творить чудеса (у 1, 2 знач.). Часто по алеях гуляє якийсь рабин, певно єврейський святий або якийсь пророк-чудотворець (Нечуй-Левицький, II, 1956, 395);

//  Святий, який нібито має такий хист. Юра вибив скло в рамі богоматері, а дерев’яного Миколу-чудотворця в запалі бійки вони з братом розкололи надвоє (Юрій Смолич, II, 1958, 31).

2. перен., розм. Той, хто захоплює, чарує своїм мистецтвом, працею. [Ганджа:] Твій батько, Альошка Троян — тепер шахтар! Я ще такого чудотворця не бачив (Юрій Мокрієв, П’єси, 1959, 196); На Уралі і в Донбасі, у Москві й на Далекому Сході — всюди є такі чудотворці, винахідливі й сміливі радянські робітники (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 318).

Значення слова – ЧУДОТВО́РЕЦЬ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ЧУДОТВО́РЕЦЬ Том 11 — Стор. 376. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ЧУДОТВО́РЕЦЬ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ЧУДОТВО́РЕЦЬ

22.10.2018

Написати коментар