1.    
  2.     ЧУ́ЛО

ЧУ́ЛО

ЧУ́ЛО. Присл. до чулий. Проснулась на стрісі лелека і дивиться чуло кругом (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 17); Короткозорість привчила.. її чуло прислухатися до інтонації співбесідника (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1931, 153); Глянь, у хлопця в кашкеті крислатім чуло пальці лягли на баян (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 113); Всі кинулись чуло вітать, обнімать Товариша-друга востаннє (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 210); Злізла [Мотря] з печі, впала навколішки перед образом та тихо й чуло молилася (Панас Мирний, I, 1949, 411); Веселим холодком війнуло, П’янким, як спирт, дзвінким, як мідь, І серце радісно і чуло Від пахощів грози бринить (Микола Бажан, Роки, 1957, 205).

Значення слова – ЧУ́ЛО – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ЧУ́ЛО Том 11 — Стор. 382. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ЧУ́ЛО» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ЧУ́ЛО

22.10.2018

Написати коментар