1.    
  2.     ЦІНУВАТИ

ЦІНУВАТИ

ЦІНУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і без додатка.

1. Визначати, призначати ціну (у 1 знач.); оцінювати. Не вийшов цінувать, а вийшов продавать (Номис, 1864, № 10543); В будинку лісника, що тепер правив за прикордонний пункт, офіцер розірвав пакета, що передав йому літній жандарм, перечитав папірець і оглядів нас поглядом людини, що цінувала вартість худоби (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 180);

//  Робити опис і оцінку майна для продажу за борги. З кріпаків правили викупні. Кріпаки не хотіли платити. Давай їх худібчину цінувати та спродувати… (Панас Мирний, II, 1954, 217); [Стеха:] Ох, матінко, цінують, цінують! Одна одним коровка [корівка] зостанеться!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 445); — Кажуть, — почав Грицько, — що щось приїде, одбере у нас луку і гроші за те, що косили її. А якщо не дамо грошей, так цінуватиме (Борис Грінченко, II, 1963, 146).

2. діал. Збираючись купити що-небудь, торгуватися. Тут [на ярмарку] уявляються і молодиці повновиді і трохи охмурі, — усе вони цінують і на все кажуть, що дорого (Марко Вовчок, VI, 1956, 230).

3. перен. Те саме, що цінити 2. Ти сам [поете] свій вищий суд, Сам найсуворіше ти свій цінуєш труд (Микола Зеров, Вибр., 1966, 396); Всі на кораблі ставилися до нього [Т. Г. Шевченка] по-дружньому — уважно, привітно і ввічливо. Вони шанували й цінували в ньому митця, художника, поета і людину (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 266); [Стьопа:] Валю, хоч ти мене й образила сьогодні, але послухай, як я тебе підтримаю, слухай і цінуй (Олександр Корнійчук, I, 1955, 86); Тут у горах люди дуже цінують рівні місця.., через те хат у селах, як в городах та містечках, дуже густо! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 401); Стульцев пильно подививсь на Химченка: — А знаєш? я скажу тобі, що з тебе порядний егоїст… Ти зовсім не вмієш цінувати приятельської ласки (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 313); [Марія Василівна:] Не спинять, А цінувати треба мить щасливу… їх для життя збирайте бережливо, Пишіть, малюйте (Іван Кочерга, III, 1956, 159); Іван Франко високо цінував поезію Лесі Українки (Максим Рильський, III, 1956, 112); Дуже цінував Ізаров молоду дружину за її розум і незвичайну кмітливість (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 21).

Як правильно писати та вживати слово – ЦІНУВАТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЦІНУВАТИ Том 11 — Стор. 238. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЦІНУВАТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЦІНУВАТИ

27.08.2018

Написати коментар