1.    
  2.     ДІЛЯ́ГА

ДІЛЯ́ГА

ДІЛЯ́ГА, и, чол. і жін., зневажл. Той, хто у всіх справах переслідує особисті інтереси, з вузько практичних міркувань забуває про принципову, суспільно-політичну сторону справи. В агента гроші і баклага Червоного вина. Чи то шпигун, а чи діляга — Шофер того не зна (Платон Воронько, Мирний неспокій, 1960, 116); * У порівняннях. Голова [колгоспу],.. а міркує, наче дріб’язковий діляга (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 211).

Як правильно писати та вживати слово – ДІЛЯ́ГА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ДІЛЯ́ГА Том 2 — Стор. 306. – словник української мови

Українська мова словник слово «ДІЛЯ́ГА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ДІЛЯ́ГА

22.08.2018

Написати коментар