1.    
  2.     ДІЛОВИ́ТИЙ

ДІЛОВИ́ТИЙ

ДІЛОВИ́ТИЙ, а, е. Працьовитий і знаючий; // Зайнятий справами; заклопотаний. Прокіп підходив спокійний і діловитий, як завжди (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 141); Межею йшла жінка задумлива й діловита (Юрій Яновський, V, 1959, 142); // Який виражає зайнятість, заклопотаність. Туркотіння їхнє [голубине].. зробилось поважним, діловитим, наче якісь дуже серйозні люди збираються на важливу нараду (Олесь Донченко, I, 1956, 55).

Як правильно писати та вживати слово – ДІЛОВИ́ТИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ДІЛОВИ́ТИЙ Том 2 — Стор. 305. – словник української мови

Українська мова словник слово «ДІЛОВИ́ТИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ДІЛОВИ́ТИЙ

16.05.2018

Написати коментар