1.    
  2.     ДІЛИТИ

ДІЛИТИ

ДІЛИТИ, ділю, ділиш, недок., перех.

1. Роз’єднувати на частини. Чи є що краще, лучче в світі, Як укупі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити? (Тарас Шевченко, I, 1951, 345); Як накопає [дід] було картоплі, ділив ту картоплю на дві купки (Остап Вишня, I, 1956, 315);

//  Розподіляти між ким-небудь. Як угадаєте — глядіть! Гостинці будемо ділити.. Мені — кавун, а дітям — квіти (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 277); Батько, дід і дядько стають чомусь мовчазними і збентеженими, якась підозра з’являється в очах: вони починають ділити копиці (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 490); Ти бійцям розносила махорку, Пайкові ділила їм харчі (Андрій Малишко, I, 1956, 80);

//  Відмежовувати, роз’єднувати кого-, що-небудь. — Ми з їм [ним] з одного села, з одного кутка, сусіди навіть… Тільки ліса й ділить наші дворища (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 297); Море нас ділило строго, поміж нас зростали хащі. А тепер вони — до чого? — Тут трудящі — там трудящі (Павло Тичина, II, 1957, 170);

//  Розчленовувати, розподіляти на групи, категорії; класифікувати. Не розумію, нащо то треба ділити з’їзди радикальної партії на офіціальний та неофіціальний, на один кликати мужиків, на другий ні (Леся Українка, V, 1956, 146); Ці суперечки ділили людей на два ворожі табори і розкололи вкінці галицьку інтелігенцію на москвофілів і народовців (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 29).

Ділити шкуру невбитого ведмедя — сперечатися про прибутки, яких ще немає. Вони споряться між собою й ділять шкуру невбитого ведмедя (Юрій Яновський, II, 1954, 50).

2. Виконувати математичну дію ділення. Довго цокав [Одиниця] на рахівниці. Додавав, ділив, множив (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 179); — Коли б довелося нам ділити ваші 90 десятинок, то може б таки поділили по своїй, по мужицькій, арихметиці (Степан Васильченко, I, 1959, 70).

3. з ким. Давати кому-небудь частину чогось свого; спільно користуватися чим-небудь. Люби ж, мій друже, жінку, діток; Діли з убогим заробіток, То легше буде й зароблять (Тарас Шевченко, II, 1953, 50); Хліб і сіль ділив я з чабанами (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 54);

//  перен. Переживати що-небудь спільно з кимсь. Жити з народом, ділити з ним радість і горе і писати про нього правду — так розуміє Шевченко найвище покликання справжнього художника (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 163); Як рівноправних товаришів приймали запорожці своїх російських братів, які ділили з ними трудові дні й бранні діла (Максим Рильський, III, 1956, 16).

Як правильно писати та вживати слово – ДІЛИТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ДІЛИТИ Том 2 — Стор. 303. – словник української мови

Українська мова словник слово «ДІЛИТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ДІЛИТИ

21.05.2018

Написати коментар