ДІ́ВЕР

ДІ́ВЕР, а, чол. Брат чоловіка. Дівер був у вдови — брат покійного чоловіка, багатий (Степан Васильченко, II, 1959, 282); — Згадала баба дівера, що хороший був! — засміялась Онися (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 250).

Як правильно писати та вживати слово – ДІ́ВЕР – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ДІ́ВЕР Том 2 — Стор. 297. – словник української мови

Українська мова словник слово «ДІ́ВЕР» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).