1.    
  2.     ДІЖА́

ДІЖА́

ДІЖА́, і, жін.

1. Низька широка дерев’яна діжка, в якій готують тісто на хліб. Вона й опару постановила.., вона й діжу з тістом на піч поставила (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 227); Молодиця вимішувала хліб в діжі (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 57);  * У порівняннях. В одчинені вікна заглянув червоний, великий, як діжа, місяць (Нечуй-Левицький, I, 1956, 357).

2. розм. Виготовлене у цій посудині тісто. Тільки що Оксана з водою у двері — мати на неї і напалася: і де вона була, і чого так довго ходила.., що вже й діжа зійшла (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 437); Затопила [Катря] в печі й стала діжу місити (Андрій Головко, II, 1957, 206).

 Учиняти (учинити, вчиняти, вчинити) діжу — робити розчин борошна для виготовлення тіста. — Заходилась [кума] діжу вчиняти, а води нема (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 516).

Як правильно писати та вживати слово – ДІЖА́

Джерело – словник СУМ – ДІЖА́ Том 2 — Стор. 301.

Значення та приклади вживання слова «ДІЖА́» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ДІЖА́

11.06.2017

Написати коментар