1.    
  2.     ДЛУБАТИ

ДЛУБАТИ

ДЛУБАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм.

1. Роблячи в чомусь невеликі ямки, заглибини, відколупуючи частинки чого-небудь, руйнувати його поверхню. Матрос іноді зсовував брови і починав неспокійно длубати ще вогку глину Альошиного житла (Іван Микитенко, II, 1957, 257); Орися.. попросила не колупати ножиками столів, не писати на стінах, не псувати підвіконня, не длубати кору на деревах (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 231).

2. Те саме, що колупати 2. — Мама тобі не спекли [пиріжків], — відказує йому дівчинка. — Чому? — допитується Андрійко. — Бо ти к’ївий чойт, — длубаючи в носі, протягує найменше (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 441).

Як правильно писати та вживати слово – ДЛУБАТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ДЛУБАТИ Том 2 — Стор. 312. – словник української мови

Українська мова словник слово «ДЛУБАТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ДЛУБАТИ

12.01.2018

Написати коментар