1.    
  2.     ДРІБОЧКА

ДРІБОЧКА

ДРІБОЧКА, и, жін. Зменш. до дрібка. — Бачиш хоч дрібочку сонця? — питав я іноді нещасного товариша свого (Ольга Кобилянська, До світа, 1905, 114); З невимовним жалем позбирала [Гінда] розбиті кусники [цукрового коника], поваляні в поросі, обчистила й почала по дрібочці класти до уст (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 72); Солі нема в хаті ні дрібочки, хліба ні кришечки (Леся Українка, IV, 1954, 213). Ані (ні) дрібочки — зовсім, ніскільки, нітрохи. [Камілла:] Невже ти так-таки зовсім, ані крихітки, ані дрібочки не любиш мене? (Іван Франко, IV, 1950, 445); До [останньої] дрібочки — повністю, цілком, дощенту. Витрусив [Михайло] до останньої дрібочки [сіль], а натовп не зменшився (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 158).

Як правильно писати та вживати слово – ДРІБОЧКА

Джерело – словник СУМ – ДРІБОЧКА Том 2 — Стор. 416.

Тлумачення та значення слова «ДРІБОЧКА» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ДРІБОЧКА

05.01.2017

Написати коментар