1.    
  2.     ДИЯ́КОН

ДИЯ́КОН

ДИЯ́КОН, а, чол., церк. Помічник священика у відправі церковної служби; нижчий духовний чин. Ідуть аж три попи і четвертий диякон, та усе у чорних ризах (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 93); Багато віруючих несли ікони, простуючи слідом за священиками і патлатими дияконами (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 332).

Як правильно писати та вживати слово – ДИЯ́КОН – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ДИЯ́КОН Том 2 — Стор. 293. – словник української мови

Українська мова словник слово «ДИЯ́КОН» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ДИЯ́КОН

22.09.2018

Написати коментар