ДИЯКОНИ́ХА

ДИЯКОНИ́ХА, и, жін., церк., розм. Жінка диякона. Молода, але змарніла, убого вбрана жінка щось шепоче на вухо поважній старій вдові-дияконисі (Леся Українка, II, 1951, 227).

Значення слова – ДИЯКОНИ́ХА – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ДИЯКОНИ́ХА Том 2 — Стор. 293. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ДИЯКОНИ́ХА» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).