1.    
  2.     ДИКУ́НСЬКИЙ

ДИКУ́НСЬКИЙ

ДИКУ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дикун 1. — Ми були на дикунському обряді повноліття.. сина вождя племені, — вернувся до розповіді етнограф (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 77); // Власт. дикунам. Дикунським кокетством оддавало од темно-рожевого очіпка з якимись давніми ріжками на голові (Степан Васильченко, I, 1959, 300); // перен., зневажл. Дуже грубий, жорстокий. Дикунська розправа сколихнула в його лагідній душі всі сили благородного обурення і священного гніву (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 23).

Як правильно писати та вживати слово – ДИКУ́НСЬКИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ДИКУ́НСЬКИЙ Том 2 — Стор. 276. – словник української мови

Українська мова словник слово «ДИКУ́НСЬКИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ДИКУ́НСЬКИЙ

18.09.2018

Написати коментар