1.    
  2.     ДИМА́Р

ДИМА́Р

ДИМА́Р, я, чол.

1. Труба для відведення диму з печі житлового приміщення, казанної, заводу і т. ін. Зверху на покрівлях не видко ні одного вивода чи димаря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 400); Показався димар цукрового заводу (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 245);  * У порівняннях. За багато літ стеля й стіни покрилися сажею, в хаті було непривітно і чорно, мов у димарі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 8).

2. Прилад з міхом для обкурювання бджіл. Для заспокоєння бджіл пасічники користуються димарем заводського виробництва, який складається з циліндричного корпуса з кришкою та міха (Бджільництво, 1956, 20).

Як правильно писати та вживати слово – ДИМА́Р – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ДИМА́Р Том 2 — Стор. 277. – словник української мови

Українська мова словник слово «ДИМА́Р» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ДИМА́Р

26.09.2018

Написати коментар