1.    
  2.     ЕФІ́Р

ЕФІ́Р

ЕФІ́Р, у, чол.

1. У грецькій міфології — найвищий шар чистого й прозорого повітря, в якому нібито жили боги. Наші тілечка з ефіру, Наші крильця з вітерків; Відкіля ми прилетіли — Ми не знаєм од віків (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 310).

2. Далека височінь, безповітряний простір.

3. Повітряний простір, у якому поширюються радіохвилі. Радист передав в ефір позивні (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 233).

4. хім. Органічна сполука, що утворюється шляхом відщеплення води від спирту або фенолу і становить безбарвну летку рідину з характерним різким запахом; використовується в медицині, парфюмерії, техніці. Як розчинник, крім води, використовуються часто спирт, ефір, скипидар (Цікава хімія, 1954, 122); Коли почали переливати хворому кров, я відчув, що більше не витримаю ні запаху ефіру, ні задухи, ..і хутко вийшов до вікна в коридорі (Петро Панч, В дорозі, 1959, 210).

Як правильно писати та вживати слово – ЕФІ́Р – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЕФІ́Р Том 2 — Стор. 493. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЕФІ́Р» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЕФІ́Р

04.04.2017

Написати коментар