1.    
  2.     ЕКЗЕКУ́ЦІЯ

ЕКЗЕКУ́ЦІЯ

ЕКЗЕКУ́ЦІЯ, ї, жін., заст.

1. Тілесне покарання. Досі пече його отой сповнений невимовного болю, докору й осуду погляд закривавленого після екзекуції Оленчука (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 575).

2. Виконання судового чи адміністративного вироку про смертну кару, тілесне покарання, стягнення боргу, податку і т. ін. Баби з коцюбами довгий час ставили опір двом ротам війська, які прийшли на село для екзекуції (Іван Франко, VI, 1951, 208); Урядник, що керував екзекуцією, на когось чекав. Нарешті з квартири інженера вийшов осавул (Петро Панч, I, 1956, 497).

Як правильно писати та вживати слово – ЕКЗЕКУ́ЦІЯ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЕКЗЕКУ́ЦІЯ Том 2 — Стор. 456. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЕКЗЕКУ́ЦІЯ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЕКЗЕКУ́ЦІЯ

27.10.2018

Написати коментар