1.    
  2.     ФАНАТИ́ЧНИЙ

ФАНАТИ́ЧНИЙ

ФАНАТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Сповнений фанатизму, який діє і мислить, як фанатик. — Відомо вам, яко фанатичному проповідникові релігійно-ідеалістичних ідей, що видів атеїзму існує стільки ж, скільки було волосинок на голові патлатого якого-небудь мінезингера середніх віків (Гнат Хоткевич, I, 1966, 51); Цей фанатичний молодик [Каргат] перестарався. Нічого загрозливого в його паперах нема (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 188).

2. Власт. фанатикові; фанатикам. Єзуїти й нині відзначаються фанатичною релігійністю, відстоюють непорушність церковних догм (Вечірній Київ, 21.XII 1968, 4); Людина з такою фанатичною вдачею та ще з причепливою ідеєю хоч кому завдасть клопоту (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 140);

//  Пройнятий величезною пристрастю. Розумів [Олесь], що ту дівчину можна було любити якоюсь аж фанатичною любов’ю, якою, здається, і любив її Нестор (Ольга Кобилянська, III, 1956, 160); Чубенко пізнав серед них сухотного солдата, очі його горіли фанатичним вогнем (Юрій Яновський, II, 1958, 221).

Як правильно писати та вживати слово – ФАНАТИ́ЧНИЙ

Джерело – словник СУМ – ФАНАТИ́ЧНИЙ Том 10 — Стор. 558.

Значення та приклади вживання слова «ФАНАТИ́ЧНИЙ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ФАНАТИ́ЧНИЙ

29.04.2017

Написати коментар