ГЯУ́Р

ГЯУ́Р, а, чол., заст., зневажл. У магометан — назва іновірця. Пригадались [правовірним].. усі ті багаті жнива, що збирав з гяурів, не сіючи й не орючи, татарин (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 294).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 201.

Значення слова – ГЯУ́Р – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ГЯУ́Р Том 2 — Стор. 201. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ГЯУ́Р» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).