1.    
  2.     ГРАНКА

ГРАНКА

ГРАНКА 1 и, жін. Стовпець друкарського набору, що має довільну кількість рядків; // Відбиток такого стовпця для читання коректорами, редакторами і т. ін. Чумак тим часом узяв на столі гранки Павлової збірки, став переглядати (Андрій Головко, II, 1957, 476); Він жив у флігельку нашого дідуся, бігав по гранки в редакцію, чистив з дідусем садок (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 157).

ГРАНКА 2, и, жін. Зменш. до грань 1 2. Дім боярина збудований був із грубих, у чотири гранки гладко обтесаних .. ялиць (Іван Франко, VI, 1951, 74).

Як правильно писати та вживати слово – ГРАНКА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ГРАНКА Том 2 — Стор. 158. – словник української мови

Українська мова словник слово «ГРАНКА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ГРАНКА

04.04.2017

Написати коментар