1.    
  2.     ГРИ́ВА

ГРИ́ВА

ГРИ́ВА, и, жін.

1. Довге волосся на шиї з хребті деяких тварин. Мій кінь вороний так, як хмара, літав.. І шовкова грива по вітрові має (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 74); Велика, тепер темна, а не сива шевелюра його нагадує левову гриву (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 70);  * Образно. Над довгим рядом вагонів повисла кучерява грива диму (Іван Чендей, Поєдинок, 1962, 18);  * У порівняннях. Чуб, як грива на вороному коні, розчісується на льоту вітром (Григорій Косинка Новели, 1962, 9);

//  Про густе довге волосся людини. До неї приступив з свічкою пан Прушинський… широкоплечий, з великою головою, з цілою гривою міцного волосся на голові (Нечуй-Левицький, II, 1956, 57); Схопилася [Назіра-хон], труснула гривою розплетених кіс (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 228).

[І] у хвіст і [в] гриву — на повну силу, дуже сильно. За Країну Рад щасливу бийте фашистів в хвіст і гриву! (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 409).

2. Довгасте підвищення; гірське пасмо. На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс (Нечуй-Левицький, II, 1956, 263); Поряд з піщаними гривами і горбами тут [у заплавних луках] зустрічається багато озер (Колгоспник України, 8, 1959, 27).

3. Смуга трави, хлібних рослин, що залишається нескошеною. В бригаді подбали, щоб не допустити втрат. Вручну обкошували кути поля, де жатки звичайно лишають гриви (Радянська Україна, 16.XII 1962, 2).

Як правильно писати та вживати слово – ГРИ́ВА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ГРИ́ВА Том 2 — Стор. 165. – словник української мови

Українська мова словник слово «ГРИ́ВА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ГРИ́ВА

29.10.2018

Написати коментар