1.    
  2.     ГУ́СЕНИЦЯ

ГУ́СЕНИЦЯ

ГУ́СЕНИЦЯ, і, жін.

1. Видовжена личинка метелика з кількома парами ніг і гризучим ротовим апаратом. Щоб не допустити пошкодження капусти попелицею, посіви двічі обпилювали п’ятипроцентним дустом ДДТ, а гусениць збирали вручну (Колгоспник України, 8, 1950, 37); Зимують гусениці в коконах, у поверхневому шарі ґрунту (Зернові бобові культури, 1956, 201).

2. Широкий ланцюг, що накладається на колеса трактора, танка і т. ін. для підвищення прохідності машини. Не минуло хвилини, як іще два танки горіли, а один — на підбитій гусениці — як повернув сюди боком, так і захряс (Андрій Головко, I, 1957, 288); Трактор ляснув гусеницями і завмер, здригаючись від натужного стукотіння мотора (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 217).

Як правильно писати та вживати слово – ГУ́СЕНИЦЯ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ГУ́СЕНИЦЯ Том 2 — Стор. 197. – словник української мови

Українська мова словник слово «ГУ́СЕНИЦЯ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ГУ́СЕНИЦЯ

30.10.2018

Написати коментар