ГВОЗДИКА

ГВОЗДИКА 1, и, жін. (перев. мн.) (Dianthus, L.). Трав’яниста декоративна рослина з запашними квітами білого, рожевого, червоного та інших кольорів. Квітник перед гачком аж горить червоними, рябенькими, білими гвоздиками (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 460); Біля рож аж до призьби закучерявила землю пахуча красоля й гвоздика (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 445).

ГВОЗДИКА 2, и, жін. Висушені пуп’янки гвоздичного дерева, що вживаються як прянощі. А далі, пишаючись, нарівні з панами пив [Терентій] запіканку, зварену на перці, імбирі, гвоздиці й курдимоні (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 54); В узбецьких стравах своєрідним, є підбір прянощів і спецій (м’ята, кориця, гвоздика, імбир, шафран і т. ін.) (Технологія приготування їжі, 1957, 4).

Значення слова – ГВОЗДИКА – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ГВОЗДИКА Том 2 — Стор. 44. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ГВОЗДИКА» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).