ІМЕНИ́ННИЦЯ

ІМЕНИ́ННИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до іменинник. [Горпина:] В мене швидко будуть гості, бо я в четвер іменинниця (Нечуй-Левицький, II, 1956, 495); І стіл довгий під червоною скатертю. І людей за ним ціла купа… Ну-ну, де ж то вона, іменинниця наша, там? (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 49).

Як правильно писати та вживати слово – ІМЕНИ́ННИЦЯ

Джерело – словник СУМ – ІМЕНИ́ННИЦЯ Том 4 — Стор. 19.

Тлумачення та значення слова «ІМЕНИ́ННИЦЯ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).