1.    
  2.     ІМІТА́ЦІЯ

ІМІТА́ЦІЯ

ІМІТА́ЦІЯ, ї, жін.

1. книжн. Дія за значенням імітувати. Вміла імітація звичайних зовнішніх рухів тіла допоможе мені на сцені малювати образи живими правдивими барвами (Про мистецтво театру, 1954, 279); Паперові пластинки добре піддаються фарбуванню та імітації під карельську березу й червоне дерево (Радянська Україна, 9.IV 1961, 3); Національний колорит музики Ніщинський підкреслює також за допомогою імітації в супроводі характерного звучання й прийомів народних інструментів (Українська класична опера, 1957, 146).

2. чого. Виріб, який є підробкою під що-небудь. Недотепні імітації класичних моделів [моделей] добре відомі в Італії під іронічною назвою.. новітні стародавнощі (Леся Українка, III, 1952, 740); Домішуючи до органічного скла різні барвники, одержують дешеві імітації коштовних каменів (Вечірній Київ, 20.II 1957, 2).

Як правильно писати та вживати слово – ІМІТА́ЦІЯ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ІМІТА́ЦІЯ Том 4 — Стор. 19. – словник української мови

Українська мова словник слово «ІМІТА́ЦІЯ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ІМІТА́ЦІЯ

03.04.2018

Написати коментар