1.    
  2.     ІМПРОВІЗУВАТИ

ІМПРОВІЗУВАТИ

ІМПРОВІЗУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех.

1. Складати який-небудь твір (пісню, вірш і т. ін.) під час виконання, виголошувати промову тощо без попереднього підготування. Колективна творчість — це творення гуртом.. Так творили свої пісні і мотиви первісні дикуни, що в пориві спільного екстазу імпровізували строфу за строфою (Василь Еллан, II, 1958, 66); Вони [вівчарі] не співали завченого, а вільно імпровізували, передаючи те, що бачили (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 23);

//  Говорити те, що спадає на думку; вигадувати. — Яка я гарна! Яка я пишна в золотих сережках, в брильянтах! Як блищить золото!.. — співала Антося, імпровізуючи слова (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 186); Я починав імпровізувати, плутаючись у подробицях (Олесь Донченко, VI, 1957, 621).

2. перен. Робити, влаштовувати що-небудь нашвидку, без попереднього підготування. Я імпровізую убрання хат з папороті, зілля і т. п. (Леся Українка, V, 1956, 148).

Як правильно писати та вживати слово – ІМПРОВІЗУВАТИ

Джерело – словник СУМ – ІМПРОВІЗУВАТИ Том 4 — Стор. 22.

Тлумачення та значення слова «ІМПРОВІЗУВАТИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ІМПРОВІЗУВАТИ

18.06.2017

Написати коментар