1.    
  2.     ІНДИ́К

ІНДИ́К

ІНДИ́К, а, чол.

1. Великий свійський птах родини фазанових, якого вирощують на м’ясо; самець індички; індійський півень. — Вимети хату, внеси дрова, Посип індикам, гусям дай (Тарас Шевченко, I, 1951, 84); Кури і качки проходжувалися по подвір’ю, а надутий, вічно сердитий і булькітливий індик.. панував над усіма (Іван Франко, III, 1950, 233); Індики ціняться за ніжне, соковите м’ясо білого кольору. Це великі птахи. Вони, як і кури, мають міцні ноги й короткі крила (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 130);  * У порівняннях. А Карпо й собі надувся, мов індик (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 302).

2. Страва з м’яса цього птаха. Тут їли.. Свинячу голову до хріну І локшину на переміну, Потім з підлевою [підливою] індик (Іван Котляревський, I, 1952, 72); Обід помалу доходив до кінця, коли подали індика, гостям поналивано шампану (Іван Франко, VII, 1951, 341).

Як правильно писати та вживати слово – ІНДИ́К – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ІНДИ́К Том 4 — Стор. 26. – словник української мови

Українська мова словник слово «ІНДИ́К» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ІНДИ́К

28.10.2018

Написати коментар