1.    
  2.     І́СПИТ

І́СПИТ

І́СПИТ, у, чол.

1. Перевірка знань з якого-небудь навчального предмета; екзамен. Лукіяновича не бачив, бо у нього були саме іспити (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 324); — Він складе іспит і може собі відпочивати ціле літо (Гнат Хоткевич, I, 1966, 159); Останній день іспитів на закінчення семирічки був і прощанням Захара з школою (Іван Ле, Право.., 1957, 16).

Державні іспити див. державний.

2. Перевірка яких-небудь якостей, властивостей і т. ін. При першій зупинці коня іспити припиняють (Конярство, 1957, 110).

Витримувати (витримати) іспит — виявлятися добрим, придатним для чогось. — Наша сталь витримала іспит в грізні роки війни (Натан Рибак, Час, 1960, 797).

Як правильно писати та вживати слово – І́СПИТ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – І́СПИТ Том 4 — Стор. 49. – словник української мови

Українська мова словник слово «І́СПИТ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

І́СПИТ

20.06.2018

Написати коментар