1.    
  2.     ІЗОЛЯ́ТОР

ІЗОЛЯ́ТОР

ІЗОЛЯ́ТОР, а, чол.

1. Речовина, що не проводить електричного струму; діелектрик. Учені почали розрізняти тіла, які проводять електрику, — провідники і тіла, що не проводять електрики, — ізолятори (Нариси розвитку прикладної електротехніки в СРСР, 1957, 9); Суху деревину використовують як ізолятор при монтуванні освітлювальних сіток, .. для стовпів електросіток тощо (Столярно-будівельна справа, 1957, 30).

2. Виріб для ізоляції та кріплення дроту. Поставлять стовпи з ізоляторами, потягнуть дріт, засвітять світло по селу, проведуть під кожну стріху (Юрій Яновський, Мир, 1956, 121).

3. Приміщення для тимчасової ізоляції людей із заразними хворобами тощо. — Цей хлопчик зараз в ізоляторі. Він хворий (Олесь Донченко, VI, 1957, 320); В інтернатах, де учнів є від 50 і більше, необхідно виділяти ізолятор на 1—2 і більше учнів (Шкільна гігієна, 1954, 183);

//  Спеціально пристосоване приміщення для тварин із заразними хворобами.

Як правильно писати та вживати слово – ІЗОЛЯ́ТОР

Джерело – словник СУМ – ІЗОЛЯ́ТОР Том 4 — Стор. 14.

Значення та приклади вживання слова «ІЗОЛЯ́ТОР» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ІЗОЛЯ́ТОР

05.05.2017

Написати коментар