1.    
  2.     ЯТАГА́Н

ЯТАГА́Н

ЯТАГА́Н, а, чол. Старовинна холодна зброя, середня між шаблею й кинджалом, що має фігурний вигин, увігнуте лезо; поширена у народів Близького й Середнього Сходу. Блискають шаблі, миготять криві турецькі ятагани (Нечуй-Левицький, III, 1956, 307); Блиснув кривий Яремин ятаган, подарунок татарського хана (Яків Качура, II, 1958, 413); * Образно. Було тихо. Місяць різав тополі турецьким ятаганом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 468); Шаленіє гроза. В землю б’ють криві ятагани блискавок (Терень Масенко, Роман.., 1970, 357); * У порівняннях. Дівчина тільки тепер помітила вершників. Один дивився на неї з захопленням.. Другий, з горбатим носом, з вусами, як ятагани, глянув їй просто у вічі (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 29); Місяць хижо поблискує, мов кривий ятаган (Борис Олійник, На лінії.., 1972, 83).

Як правильно писати та вживати слово – ЯТАГА́Н – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЯТАГА́Н Том 11 — Стор. 659. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЯТАГА́Н» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЯТАГА́Н

25.12.2016

Написати коментар