1.    
  2.     ЯТРИТИСЯ

ЯТРИТИСЯ

ЯТРИТИСЯ, ятриться, недок.

1. Не загоюватися (про рану); гноїтися. Минуло багато часу, а рана на руці Данила Ковача ятрилась і наривала, він весь горів, ходив, як у тумані (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 378); Рана ятрилась, почала загниватись (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 332);

//  безос. Дуже боліти, пекти. Михайло вже не чув ноги, вона в нього боліла, в коліні крутило, ятрилося, відчував, що ще трохи, і він упаде (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 249);  * Образно. Пам’ять про Клаву була ще надто свіжа, рана ще ятрилася (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 172);  * У порівняннях. На скоблях обох половинок дверей висів замок, а над ним наче ятрилася свіжою раною сургучева печатка з двома пломбами (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 515).

2. перен. Палати, горіти, яскраво світитися. Горить горизонт. Сонце ятриться жарко, Заливши, мов кров’ю, поверхню ланів… (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 375); Ніч-зоря! Моторошно ятрилось небо над цілим краєм.. Все глибше в степ вставали заграви (Олесь Гончар, II, 1959, 274);

//  Жевріти, тліти. А іскра тліла в попелі важкім і ятрилась, мов незагойна рана, все не могла ожить в огні яркім (Леся Українка, I, 1951, 282); В попільниці ятрився тліючий жар недопалків (Анатолій Хорунжий, Місто.., 1962, 63).

3. перен. Те саме, що пекти 6. [Одарка:] Що ж, коли мій норов такий, коли лихо та злидні так дозолили, що живого місця не знайдеш в душі, щоб не ятрилося та не боліло!.. (Панас Мирний, V, 1955, 235); Ятрилася рана, яку заподіяв Скарга, відібравши старшого сина (Іван Ле, Наливайко, 1957, 436); Всі ці роки в серці Гловацького невигойною раною ятрився спогад про Варшаву суворої зими сорок п’ятого року — оте безконечне кладовище, де страхітливими надмогильними пам’ятниками височіли чорні уламки будов (Семен Журахович, До них іде.., 1952, 4); Тільки глибоко десь, на дні дівочого серця, ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 357).

Ятриться серце (душа) в кого, кому, чим — хтось відчуває душевний біль, невимовні страждання. Іван лежав збуджений, бентежний, серце йому ятрилось (Олесь Гончар, IV, 1960, 470); [Джаваїра:] Різні клопоти є. Від одних розцвіта, а від інших ятриться душа, ніби рана (Олександр Левада, Драми.., 1967, 52); Ще тисячі тисяч сердець ятряться незагоєними ранами (Олесь Донченко, VI, 1957, 588); Ятриться в серці (в душі) що в кого, кому — щось не забувається, бентежить кого-небудь. І коли ж той жар догорить, Що ятриться у серці мені? (Іван Франко, X, 1954, 30); — Моє серце відчуло, що в Павла щось ятриться в душі. Помітила зразу і хотіла оце сказати старому, — зітхнула Марфа Петрівна (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 148).

Як правильно писати та вживати слово – ЯТРИТИСЯ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЯТРИТИСЯ Том 11 — Стор. 660. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЯТРИТИСЯ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЯТРИТИСЯ

24.05.2017

Написати коментар