1.    
  2.     Є

Є

Є 1. невідм., сер. Сьома літера українського алфавіту на позначення сполучення «й» або м’якого приголосного звука з голосним звуком «є».

Є 2.

1. Форма теп. ч. всіх осіб одн. і мн. дієслова бути. За кілька хвилин вона вже засипала Раїсу безладними питаннями: — Чи є в неї сестра? А вишні в саду вже достигли? Чи й в неї була та сама начальниця в школі? (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 319); У юрбі з усіх уже кутків народ: є з Новоселівки, є з-над яру (Андрій Головко, II, 1957, 321).

2. Служить зв’язкою у складному присудку. Мова є найважливіший засіб людських стосунків.. (Ленін, 20, 1950, 364).

Як правильно писати та вживати слово – Є

Джерело – словник СУМ – Є Том 2 — Стор. 494.

Тлумачення та значення слова «Є» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

Є

19.10.2016

Написати коментар