Є́ГЕР

Є́ГЕР, я, чол.

1. Спеціаліст-мисливець, що керує полюванням. Трохи не щодня ганяв [граф] на полювання в карпатські ліси з єгерями та полоненими, щоб заганяли звіра (Іван Ле, Мої листи, 1945, 138); Впізнав Ярема і паничевого єгеря Степана (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 11).

2. Солдат особливого стрілецького полку в деяких арміях. Він [вітерець] приносив з собою свіжі запахи степового зілля і задьористі голоси єгерів, які співали стару солдатську пісню, маршируючи між побурілими фортечними валами (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 5).

3. Службовець радгоспів, парків і т. ін., що доглядає і навчає тварин, птахів, яких там розводять. Крилатих переселенців [сірих куріпок] доглядає єгер Приходько. Він їх годує, відганяє шулік та інших хижаків (Радянська Україна, 9.II 1960, 3).

4. Слуга у старовинному поміщицькому господарстві; виїзний лакей.

Як правильно писати та вживати слово – Є́ГЕР – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – Є́ГЕР Том 2 — Стор. 494. – словник української мови

Українська мова словник слово «Є́ГЕР» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).