1.    
  2.     ЇЗДЕ́ЦЬ

ЇЗДЕ́ЦЬ

ЇЗДЕ́ЦЬ, дця, чол.

1. Той, хто їде верхи; верхівець, вершник (у 1 знач.). Їздець під’їхав.. і скочив в коня (Панас Мирний, I, 1954, 70); Другий їздець — то була молода, гарна дівчина (Іван Франко, VI, 1951, 58); Кінь зробив великий стрибок — наче хотів скинути їздця (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 577);

//  Той, хто добре їздить верхи. Переможний їздець.. Десять вже взяв нагород і заквітчався вінком (Микола Зеров, Вибр., 1966, 335); В 17—18 років Амангельди був неперевершений в тургайському степу їздець і мисливець (Олекса Десняк, II, 1955, 493).

2. Фахівець, який тренує рисистих коней на іподромах, кінних заводах. Запрягають у робочу качалку троє: один тримає лоша, а двоє одягають збрую. Потім їздець бере віжки і йде ззаду (Конярство, 1957, 110).

3. Дрібна комаха, личинки якої паразитують на тілі інших комах або їх личинок. Знищують [плодових і ягідних] шкідників і корисні комахи.., їздці, яйцеїди та ін. (Садівництво і ягідництво, 1957, 304).

Як правильно писати та вживати слово – ЇЗДЕ́ЦЬ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЇЗДЕ́ЦЬ Том 4 — Стор. 60. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЇЗДЕ́ЦЬ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЇЗДЕ́ЦЬ

17.06.2018

Написати коментар