1.    
  2.     ЇЗДИТИ

ЇЗДИТИ

ЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, недок.

1. Їхати (у 1 знач.) багато разів або в різних напрямках. Моєму поможи Енею, Щоб він з ватагою своєю Щасливо їздив по воді (Іван Котляревський, I, 1952, 110); Тут, у степу, не було вибитих колій — їздили не часто (Юрій Смолич, I, 1958, 45).

2. Бувати де-небудь, подорожувати, мандрувати, послугуючись якимись засобами пересування. Радив [лікар] трохи спочити та поїздити по світах. От я й їздив коло 3-х місяців (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 276); Старший лейтенант.. розшукує знайомі шляхи, переліски, балки, горби, де йому доводилось їздити (Олесь Гончар, III, 1959, 275);

//  Бувати в кого-небудь, відвідувати когось. Всі знали, що о. Хведор з о. Мойсеєм живуть душа в душу, дуже часто їздять один до одного в гості (Нечуй-Левицький, I, 1956, 116).

Їздити [верхи] на кому; Їздити на чиєму горбові (горбі) — цілком підкорити когось своїй владі, використовувати в своїх інтересах. — Що ж вони живуть гарно? — Живуть та й годі… Горпина на йому верхи їздить (Панас Мирний, III, 1954, 237); [Андрій:] Тільки противно, що ти вічно на кому-небудь їздиш (Леся Українка, III, 1952, 721); Ледачий він був, усе на моїм горбі їздив (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 7).

Як правильно писати та вживати слово – ЇЗДИТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЇЗДИТИ Том 4 — Стор. 60. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЇЗДИТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЇЗДИТИ

30.12.2016

Написати коментар