1.    
  2.     Ї́ЖА

Ї́ЖА

Ї́ЖА, і, жін.

1. Те, що їдять і п’ють; харчі. Хівря турбувалася їжею: пекла хліб, варила страву (Панас Мирний, IV, 1955, 222); Вранці, поки Гафійка готувала їм [свиням] їжу, все це вищало, кувікало, хрюкало і товкло мордами в двері (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 51).

Груба їжа див. грубий.

2. розм., рідко. Те саме, що їда 1. Титар підганяв хлопців, щоб швидше махали ложками та не длялись [барилися] за їжею (Нечуй-Левицький, III, 1956, 107); Дід заприсягся, що цукерка не для їжі (Юрій Яновський, II, 1954, 109).

Як правильно писати та вживати слово – Ї́ЖА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – Ї́ЖА Том 4 — Стор. 59. – словник української мови

Українська мова словник слово «Ї́ЖА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

Ї́ЖА

18.04.2018

Написати коментар