ЮРИДИ́ЧНИЙ

ЮРИДИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Пов’язаний із законодавством, правовими нормами і практичним їх застосуванням. Зразу розмовляли ми про різні іспитові справи, юридичні цікаві питання, національні біжучі інтереси, а врешті — перейшли на «приватне» (Ольга Кобилянська, III, 1956, 19);

//  Пов’язаний з вивченням і науковою розробкою правознавства, юриспруденції. В радянській країні приділяється велика увага юридичній освіті (Радянський суд, 1951, 71); Радіщев склав ряд юридичних проектів і записок (Вісник АН УРСР, 8, 1949, 10);

//  Призначений для підготовки юристів. Років десять тому Петро Антонович закінчив юридичний факультет Київського університету (Микола Олійник, Леся, 1960, 9).

2. Який має офіційне право на що-небудь… «кріпосне право», звичайно, було установою юридичною, але воно відповідало і особливій системі поміщицького (і селянського) господарства.. (Ленін, 6, 1969, 219); На основі подолання економічної та культурної відсталості раніш пригноблених націй юридична рівність усіх націй і народностей СРСР доповнена їх фактичною рівністю (Комуніст України, 6, 1973, 34).

3. Прикм. до юрист;

//  Який складається з юристів.

▲ Юридична консультація — відділення колегії адвокатів, завданням якого є подання допомоги населенню з правових питань. Хоч Ольга Тарасівна, по суті, й заборонила йому втручатися в Юркову справу, він без її відома звернувся до юридичної консультації (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 250).

Значення слова – ЮРИДИ́ЧНИЙ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ЮРИДИ́ЧНИЙ Том 11 — Стор. 615. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ЮРИДИ́ЧНИЙ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).