1.    
  2.     КА́ГЛА́

КА́ГЛА́

КА́ГЛА́. кагли, жін. Отвір у димоході (до стелі), який затуляють для збереження тепла тощо. Позакурювали, хто курив, і присіли до грубки, відіткавши каглу, аби, знаєте, диму на хаті не було (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 160); Вона поштурхає коцюбою в печі та й затикає каглу заткалом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 334); Сніговий вихор тоскно завивав на льоду, наче осінній вітер у каглі (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 356).

Значення слова – КА́ГЛА́ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – КА́ГЛА́ Том 4 — Стор. 68. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «КА́ГЛА́» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

КА́ГЛА́

16.10.2018

Написати коментар