1.    
  2.     ХОЛУ́Й

ХОЛУ́Й

ХОЛУ́Й, я, чол.

1. заст., зневажл. Лакей, слуга. — Я зроблю з вас свого слугу, свою покоївку, і ви будете ретельно виконувати функції холуя (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 92).

2. перен., розм. Той, хто запопадливо прислужується кому-небудь, плазує перед кимсь. Ті ж, хто.. добровільно продає свої здібності реакції, — тих по заслузі звемо папськими прихвоснями й холуями (Василь Еллан, II, 1958, 166); — Ти став німецьким холуєм. На брата з гвинтівкою пішов, мерзотнику? Нема тобі пощади! (Микола Шеремет, В партиз. загонах, 1947, 54).

Як правильно писати та вживати слово – ХОЛУ́Й – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ХОЛУ́Й Том 11 — Стор. 123. – словник української мови

Українська мова словник слово «ХОЛУ́Й» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ХОЛУ́Й

18.10.2018

Написати коментар