КОЛОТИ́СЯ

КОЛОТИ́СЯ, колюся, колешся, недок.

1. Викликати почуття болю. Стерня колеться, ніжка болить… Спать не хочеться, гулять кортить (Сто пісень для молоді, 1946, 225);

//  Мати здатність колоти (у 1 знач.). В променях сонця купається жито, Колються вуса шорсткі (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 59);  * Образно. Не знав пан ротмістр, що наші козачки колються, як ті рожі (Олекса Стороженко, I, 1957, 160).

2. Битися за допомогою холодної (колючої) зброї; колоти один одного. [Петро:] Де-коли під музику [в комедії] співають, сміються, плачуть, лаються, б’ються, стріляються, колються (Іван Котляревський, II, 1953, 32); Люди і звірі всі вкупі боролись, Гризлись зубами, ..кололись (Леся Українка, I, 1951, 464).

3. Піддаватися коленню; розщеплюватися, дробитися. Чорні блискучі боки його [роялю] кололись і западались за кожним махом кілка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 88); На річках кололася і ребром ставала аршинна крига (Іван Ле, Наливайко, 1957, 45); Сокира вправно подзенькує в міцних руках, сухі кругляки колються легко (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 31).

4. Пас. до колоти 4.

♦ [І] хочеться, і [й] колеться — про які-небудь вагання. Хиткі не знають, чого вони хочуть: і хочеться, і колеться, і Мілюков не велить (Ленін, 32, 1954, 331); — Хочеться й колеться. Думаю: оце прийду, а там у нього хтось є. Чого прийшла? (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 441).

Як правильно писати та вживати слово – КОЛОТИ́СЯ

Джерело – словник СУМ – КОЛОТИ́СЯ Том 4 — Стор. 234.

Тлумачення та значення слова «КОЛОТИ́СЯ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).