1.    
  2.     КОРИ́ТО

КОРИ́ТО

КОРИ́ТО, а, сер.

1. Дерев’яна довгаста посудина для годівлі або напування тварин, птиці. Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Панас Мирний, I, 1954, 281); Гуси з кабаном їдять щось з одного корита (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 480);

//  Довга дерев’яна посудина біля криниці, з якої напувають коней, худобу. Привів я до колодязя напувать коней, дивлюсь, нема цебра, нічим в корито натягать води (Олекса Стороженко, I, 1957, 114); Ось уже корови воду Із корита попили (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 25).

2. розм. Те саме, що річище. Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [ріка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (Іван Франко, VIII, 1952, 381); Частина ґрунту, по котрій тече річка, зветься річище, або корито (Словник Грінченка); Тут у кориті висхлого бурчака, облямованого по високих берегах червоним польовим маком, було безпечніше (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 342).

3. діал. Ночви. Дебелі пружні голі руки товклись у кориті, викидаючи лікті та.. розгортаючи шмат білизни (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 231).

Як правильно писати та вживати слово – КОРИ́ТО

Джерело – словник СУМ – КОРИ́ТО Том 4 — Стор. 291.

Тлумачення та значення слова «КОРИ́ТО» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

КОРИ́ТО

12.05.2017

Написати коментар