1.    
  2.     КРУ́ЧА

КРУ́ЧА

КРУ́ЧА, і, жін.

1. Високий стрімкий берег; урвище. Сонце саме сходить з-за Дніпрової кручі (Марко Вовчок, I, 1955, 92); Круча сажнів у два заввишки круто уривалася згори і спадала у воду (Борис Грінченко, I, 1963, 352); На високій кручі над Дністром догоряло Тарасове вогнище (Олександр Довженко, I, 1958, 276);

//  Крута, майже прямовисна гора. Тисячі тронів упало.., але титанова [Прометея] круча стоїть (Леся Українка, I, 1951, 190); Бульдозери зрізали кручу, розрівнюючи майбутнє подвір’я (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 22).

2. рідко. Глибоке місце в річці. Кругом вода, — кругом.. чорніють безодні кручі… (Панас Мирний, III, 1954, 232); Попав у кручу та й утоп (Словник Грінченка).

Значення слова – КРУ́ЧА – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – КРУ́ЧА Том 4 — Стор. 378. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «КРУ́ЧА» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

КРУ́ЧА

28.10.2018

Написати коментар